Образ, у якому впізнається Ладижин: у місті створили перший великий мурал
У Ладижині з’явився перший великий міський мурал, створений за ініціативи БФ «Тихо» та ГО «Тихо+» у партнерстві з БФ «МХП-Громаді». Новий мистецький об’єкт уже став однією з найбільш впізнаваних точок міста — місцем, куди приходять мешканці, фотографуються люди, а школярів уже приводять сюди на розмови про культуру, символи та історію Ладижина.
Мурал розміщений на бічному фасаді будинку по вулиці Будівельників №35а, який виходить на центральну частину міста. На ньому зображена жінка з вогняним вінком, у кольорах, що чітко перегукуються з символікою Ладижина.
У центрі композиції — образ Лади, богині гармонії, любові та єдності у слов’янській міфології. Саме її ім’я, за однією з версій, історично пов’язують із назвою Ладижина.
«У першу чергу це богиня Лада — покровителька міста, на честь якої його й назвали колись давно. У неї в руках Ладижинська фортеця, з фортеці витікають три річки: Сіб, Сільниця, Буг. Лада на тлі кольорів прапора міста, у волоссі сонячні промені, як на гербі міста. Друге значення — символ жінки, захисту любов’ю», — зазначає автор ідеї і засновник фонду Андрій Лиман.
Для нас було важливо, щоб цей мурал не став просто декоративним елементом міського простору. Його головна ідея полягала у тому, щоб показати Ладижин через символи, які мають глибше культурне коріння та формують локальну ідентичність міста.
Саме тому образ жінки на муралі не буквальна «традиційна українка» у вишиванці. Команда свідомо відійшла від уявлення про українську культуру лише через етнографічний одяг. Натомість ми спробували показати її ширше — через архетипи, міфологію, силу жіночого образу та символи, які існували на цих землях задовго до нас.
Ідея створення муралу в Ладижині виникла ще близько трьох років тому. З метою поглибити місцеву акупунктуру. Ескіз муралу створила черкаська художниця Анастасія Ларіонті, яка відома роботами у сфері патріотичних та історичних муралів.
Реалізація такого проєкту потребувала значних ресурсів, лише фарби для створення муралу використано майже пів тонни. Кошти на реалізацію збирали спільно: долучилися мешканці міста, партнери та благодійники. Значну підтримку надали БФ «МХП-Громаді» та Ладижинська міська рада, яка забезпечила команду вишкою для проведення робіт.
Урочистого відкриття муралу вирішили не проводити. Монументальні роботи давно перестали бути «пам’ятниками для стрічок і промов», після 1991 року культура поступово виходить із формату офіціозу й повертається у живий міський простір. Тому головне тут не церемонія навколо муралу, а те, що він уже почав жити власним життям у місті: привертати увагу, ставати точкою зустрічей, викликати дискусії та інтерес до історії й символів Ладижина. І, здається, саме це є найкращим показником того, що культура справді стає частиною щоденного життя громади.
Автор ескізу: Анастасія Ларіонтій
Втілення: Вікторія Калашник, YAN GRINYOV